Та́кса

Опис породи

Стандарти породи в усіх країнах приблизно однакові і мають незначні розрізнення стосовно забарвлення та вагових нормативів. В Європі прийнято стандарт FCI, Велика Британія та США мають свої нормативи.
Згідно зі стандартом породи, такса — приземкувата, розтягнута, але з компактним тулубом собака, з міцним кістяком та рельєфною, «сухою» мускулатурою.
Ноги короткі, причому передні зазвичай масивніші й розвинутіші, ніж задні (особливо у кобелів), що пов'язано з призначенням такси для роботи в норі. Між пальцями є перетинки. Груди широкі, м'язисті. Лінія спини пряма, виопуклий поперек, вигнутий дугою хребет або запала спина вважаються недоліками.
Морда видовжена, з сухою, тонкою носовою кісткою, з якомога менш вираженим стопом (перехід від лоба до спинки носа). Спинка носа має бути прямою, злегка вигнутою, горбинка вважається ознакою аристократизму, чистоти породи. Вуха великі, широкі, овальної форми, передній край вуха має бути прилеглим до вилиці; коли собака нашорошений, зовнішня площина вух має стояти перпендикулярно до морди. Зуби великі, зубна система дуже розвинута, з огляду на невеликий розмір собаки.
Рухи такси мають бути граційними та вправними, незважаючи на її приземкуватість, собака не має справляти враження вайлуватої тварини.
У такс добре виражено статевий диморфізм (суки фізіологічно та психологічно відрізняються від псів — зазвичай менші, з тоншим кістяком тощо).
Характер дружній, життєрадісний. Темперамент активний, але врівноважений; злість вважається пороком. Власники такс відзначають дві характерні риси цих собак: впертість у поєднанні з кмітливістю.
Такси розуміють до 500 слів.

Різновиди такс

Європейські стандарти поділяють такс за розміром на

• стандартних (6,6-9 кг, об'єм грудної клітки — від 35 см)
• карликових (до 4 кг, грудна клітка не більше 35 см)
• кролячих (до 3,5 кг, грудна клітка — до 30 см).

Класифікація, прийнята в США та Великій Британії, поділяє такс лише на два типи:

• стандартні (9-12 кг за британським стандартом, 7,2-14 кг за американським стандартом)
• мініатюрні (4-5 кг).

Мініатюрних (карликових і кролячих) такс було виведено завдяки вливанню крові той-пінчерів. Вважається, що з цим походженням пов'язано поширений у мініатюрних такс недолік — вилупаті очі.
За типом шерсті такси поділяються на

• гладкошерстих
• довгошерстих
• жорсткошерстих.

Гладкошерста такса є висхідною формою породи. Довгошерстих такс було виведено за допомогою схрещування гладкошерстих такс, гончаків, спаніелів і навіть пуделів. Жорсткошерстих дістали за допомогою вливання крові жорсткошерстих тер'єрів або пінчерів.
За забарвленням такси поділяються на

• однокольорових (рудий колір з варіаціями від світло-пісочного до темного дерева, а також муар),
• двокольорових (чорний з рудими або кремовими підпалами, колір кави з підпалами, блакитний, ізабелла, кабанячий — суміш волос різного кольору тощо)
• плямистих (мармурових). Чорний колір без підпалів вважається дискваліфікуючою ознакою.

В різних країнах стандарти і практика розведення по-різному ставляться до схрещування відмінних за розмірами та типом шерсті собак. Міжнародний стандарт дозволяє спарювання лише в межах одного різновиду. Забороняється спарювати двох такс мармурового забарвлення: народжуються нащадки з генотипом ММ (подвійний ген «мерль»), що може призвести до спадкової сліпоти і глухоти.

Полювання з таксою

Назва породи («борсучий собака») свідчить, що таксу було виведено в першу чергу для полювання на борсука і лисицю. Таксу запускають у нору, де переховується звір, і завданням собаки є знайти звіра, загнати його в глухий кут і повідомити людину про його місцезнаходження. Для того, щоб її гавкіт було чути під землею, такса має гучний та низький голос. Коли мисливці за цим гавкотом визначали місцезнаходження звіра, то розкривали нору.
Для того, щоб підготувати собаку для полювання, або просто для збереження його мисливських якостей для прийдешніх поколінь, пса водять на притравлювання у штучних норах.

Такса як собака-компаньйон

Протягом десятиліть такси залишаються серед десяти найпопулярніших порід. Це зумовлено багатьма чинниками. Не останню роль відіграє невеликий розмір такси. Порівняно з іншими мисливськими собаками, у такс майже відсутній характерний собачий запах, що робить їх дуже зручними для утримання в кімнаті. Крім того, розмаїття забарвлень, розмірів та типів шерсті створює можливість додаткового вибору всередині породи.
Такса має міцне здоров'я, не схильна до алергій і хвороб кишківника, проте має головну слабину — видовжений хребет, потенційно вразливий до травм. Крім того, такси надзвичайно люблять поїсти і тому схильні до ожиріння.
Такса вважається однією з найрозумніших собак, але її інтелект специфічного ґатунку. Працюючи в норі, сам на сам із лисицею або борсуком, такса зобов'язана бути незалежною від людини та здатною самостійно приймати рішення. Тому такси часто дозволяють собі самоправство та неслухняність у побуті. Аби ефективно видресирувати собаку, потрібно зважати на те, що такса — не автомат з виконання команд, а автономний індивід зі своїм поглядом на те, що є доцільним.

Втім, через те, що такс зараз розводять здебільшого як декоративних собак, їхній характер протягом поколінь починає змінюватися в бік більшої залежності від господаря, поступливості, послаблення мисливського інстинкту.